Паспорт Туристичного об’єкту КІННИЙ КОМП
Microsoft Word документ 431.5 KB
Паспорт Туристичного об’єкту Музей украї
Microsoft Word документ 434.0 KB

Охматівська битва на Дрижиполі

Саме так в різних енциклопедичних довідниках називається битва козацько-селянського війська Богдана Хмельницького з польським С. Потоцького, яка відбулася взимку 29 - 31 січня -1 лютого 1655 року на полях між Жашковом і Охматовом.

Гонорові польські магнати ніяк не могли змиритися з тим, що вони можуть втратити благодатні українські землі, дармову працю підлеглих холопів. Юзеф Стемпковський називав Україну "щасливим раєм" і в своєму Універсалі він писав: " ...вам, холопи, він (Бог) повелів бути своїм панам у вічній покорі і рабстві".

Селянські бунти, повстання вилилися у національно-виз-вольну війну, провідником якої став Богдан Хмельницький.

Охматівську битву, про яку  в радянській історіографії розповідалося коротко і стисло, якщо не сказати скупо, тепер істори-ки і науковці визначають як одну із значимих битв у національно-визвольній війні проти польських поневолювачів ХУІІ століття.

Головним союзником Б. Хмельницького у ході війни були татари. Кримський хан був незадоволений союзом гетьмана з московським царем, з яким у татар були зовсім інші відносини. Вони воліли краще потрапити в полон до козаків, ніж до москов-ських стрільців. Ті дуже жорстоко поводилися з полоненими, знущалися, катували їх, вбивали, взагалі вважали за нижчий сорт людей. І коли Хмельницький уклав з Москвою сумнозвісний Переяславський договір хан вимагав від гетьмана розірвати ці зв'язки, а коли отримав відмову, перейшов на бік Польщі.

Ось і у Охматівській битві татари були з поляками, але, за багатьма джерелами, участі у битві не брали. Але і без татарського втручання сутужно довелося війську Хмельницького, якого зненацька зустріли в полі неподалік Жашкова поляки. Мартин Пушкар, який рухався трохи попереду, встиг дійти до Охматівського замочка і там укріпити оборону. Основні  ж сили прийняли бій під час руху і, звісно, не встигли приготуватися до бою. В перші ж години битви були знищені всі московські стрільці, яких за різними джерелами було чи то 9, чи то 7 тисяч. Польські жовніри внесли велике сум'яття і навіть паніку серед козаків, захопили кілька десятків гармат і бочок по-роху. Виручив І. Богун, який вирвався з оточеної Умані і підійшов на підмогу Хмельницькому, зненацька вдаривши по польському тилу.

Іван Богун. Не тільки легендарний герой національно-визвольної війни, талановитий полководець, а й патріот України. Він відмовив-ся від пропозиції польського короля перейти до нього на службу. Разом з тим, незважаючи на приязні стосунки з Хмельцицьким, він засудив Переяславський договір гетьмана з московським царем і відмовився складати присягу разом зі своїм полком. І все ж він залишався "правою рукою" Хмельницького, який, очевидно, не дуже був упевнений у запевненнях царя про міцну дружбу. Зрадницька політика Москви проявилася згодом, коли цар уклав союз з Польщею, віддавши їй на поталу Правобережну Україну, порушивши цим самим Переяславський договір.

І все ж - Іван Богун. Літописи засвідчують, що коли Гетьман вів переговори з царем, польським королем чи ханом, Богун завжди був поруч з Хмельницьким і мав не лише вплив на нього, але й деякою мірою визначав політику в країні. Представник короля Сигизмунда ІІІ Київський воєвода Адам Кисіль якось після аудієнції в Б. Хмельницького писав: " Прийшов якийсь полковник Богун і моїй близькості до запорозького гетьмана так завадив, що я ледве зміг її згодом відновити...". В багатьох складних ситуаціях під час баталій І. Богун проявляв свій військовий хист і отримував перемогу. Ось і під Охматовом вмілими маневрами і раптовим наскоком Богуну вдалося повернути втрачені гармати і дати можливість козацькому вій-ську створити табір оборони. Під час цього бою козацьке військо поступово відходило в бік Охматова і, ставши табором, битву вже продовжувало на місці в наступні дні - 30,31 січня і 1 лютого (за новим стилем).

Три дні билися козаки на доволі силь-ному морозі, відбивалися стрільбою з гармат, яких налічувалося до 6 десятків, голоблями від возів, коли польські жовніри і чужоземні піхотні частини штурмом намагалися увірва-тися до табору. Гори трупів укрили довкола козацьких укріплень і, за описом битви істори-ка І.Крип'якевича, козаки з цих трупів влаш-тували оборонний вал. Зазнавши великих втрат, С.Потоцький припинив активні дії, зго-дом він писав королю: "Я переконався, що цьому противнику трудно щось зробити при таборі і фортецях".

Б.Хмельницький вранці 1 лютого всім укріпленим табором рушив до Охматова визволяти Мартина Пушкаря. До походу готувалися з ночі. Кілька рядів возів, а це могло бути 5-6 рядів, зв'язали разом, закріпили на них гармати і, відстрілюючись, дісталися Охматівського замочка. Поляки вже нічого не змогли зробити міцній козацькій обороні і відступили.

Літописець Самійло Величко назвав це місце "Поле Дрожи", потім дехто з істориків - Дрижипільською битвою. І стали гадати: що дрижало, козаки від сильного морозу, чи поле від бою ? І тут беруть великі сумніви, чи могли козаки мерзнути, відбиваючись від нападаючих голоблею чи люшнею, б'ючись шаблями, а чи справді поле двигтіло від гарматної стрілянини, яка тривала і вдень, і вночі. Останнє більш вірогідне. І тому назвали битву Охматівською, а місце - Дрижиполем.

                                                      

О.Тютюнник

Жашківський історичний музей

Жашківський історичний музей засновано в 1969 р. В 1988 р. була створена нова експозиція в окремому приміщенні колишньої бібліотеки. В 1991 р. музей набув статусу державного музею.

Експозиція музею розгорнута в шести залах і розповідає про історію нашого краю з найдавніших часів до сьогодення у нерозривному зв’язку з історією України.

У першому залі музею розміщені пам’ятки матеріальної та духовної культури, які висвітлюють історію краю в період мезоліту, раннього залізного віку, часів існування Київської Русі та років національно-визвольної війни українського народу проти польських загарбників.

Закінчується експозиція першого залу періодом 16-17 століть з історії нашого краю. Тут розповідається про визвольну боротьбу українського народу проти польського панування, про славетну Дрижипільську битву, яка відбулася 19-20 січня 1655 р. поблизу села Охматів.

Другий зал розповідає про історію нашого краю періоду 19 ст.- пер. пол.20 ст. Значна частина залу відведена під “українську світлицю”. Саме тут проходять тематичні екскурсії з народознавства.

В окремій вітрині розміщений традиційний одяг нашого краю. Це яскраве самобутнє культурне явище і творилось воно протягом багатьох століть.

Багато одягу, вишитих рушників зберігається у фондах музею і використовується при проведенні тематичних екскурсій.

Архівні документи розповідають про хід селянської реформи 1861 р.на території нашого краю, розвиток освіти та революційно-демократичного руху, зростання капіталістичного виробництва.

Експозиція залу завершується періодом Української революції та громадянської війни, встановленням радянської влади на Жашківщині.

Експозиція третього залу присвячена пам’яті тисячі наших земляків, які загинули мученицькою смертю під час колективізації, голодомору 1932—1933 рр. та жорстоких репресій 1937—1938 рр., заподіяних сталінським тоталітаризмом.

Створюючи експозицію ми наполягали не на викладенні фактичного матеріалу і приголомшливої статистики, а в якійсь мірі показати конкретних людей, їхнє неповторне життя, біль, муки, страждання – тут вміщені свідчення небагатьох наших земляків.

Також розміщені списки жителів району, які померли від голоду в 1932—1933 рр.

В п’ятому залі – “Сьогодення Жашківщини”, на якому розміщені різні фотографії з видами міста Жашкова в наш час.

Експонати шостого залу розповідають про розвиток освіти, медицини та культури району.

Значний розділ експозиції присвячений синові Жашківської землі, народному артисту України, художньому керівникові та головному диригенту Київського муніципального духового оркестру – Охріменку В.І.

Також у шостому залі музею розмістилася галерея образотворчого мистецтва, тут можна ознайомитися з творами живопису та скульптури митців району.

Музей гармоніки

У 2006 році, на честь 15-річчя незалежності України і 15-річчя творчої діяльності зразкового дитячого ансамблю гармоністів, в музичній школі м. Жашкова відкрито першу і єдину до сьогодні в Україні музейну кімнату гармоніки.

Заслужений працівник культури України, ініціатор і засновник музею Іван Сухий одержує з усіх куточків України історичні фотографії, пов’язані з гармонікою, листи з розповідями про людей, які все життя присвятили грі на цьому інструменті. Він зібрав цікавий матеріал про історію побутування та розвитку гармоніки в Україні.

Перший історичний подарунок унікальному музею зробив відомий баяніст, професор Київської консерваторії Володимир Бесфамільнов. Набір з 20 міні-гармошок, яким уже по 80 років, є не лише окрасою музею – на них навчаються грати юні гармоністи.

У музеї виготовлена експозиція різних видів гармоні, в тому числі і саморобних. Всього нараховуються більше ста гармонік. Виготовлений стенд “Гармоністи-лауреати міжнародного конкурсу Кубок Кривбасу ”. Є цікаві експозиції “Вони починали з гармоні”, “Гармонь у їхньому житті” “Що ми знаєм про гармонь”. Унікальність цієї кімнати в тому, що до кожного експонату можна торкнутися руками, спробувати заграти. А ще велике значення в тому, що заняття дитячого ансамблю гармоністів проводяться в цій же кімнаті. Діти бачать появу нового експонату, самі беруть участь в наповненні кімнати матеріалами про гармонь.

Іван Сухий розіслав по всій Україні листи, в яких просить поповнювати мистецьку скарбницю цього чарівного інструмента. Між іншим, на ньому свого часу грали поети Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Дмитро Луценко, народна артистка України Раїса Кириченко. Небайдужим до гармошки був і Тарас Шевченко, який згадав її у повісті “Капітанша”.

Музейна кімната гармоніки в Україні може стати рівноправною з поміж музеїв гармонік в Росії(м.Москва), Польщі(м.Белосток), Німеччині (м.Клінгенталь).

Церква святого Дмитра

    Церква побудована в 1815 році на Святому місці - кладовище за кошти жителів села Конельські Хутори за допомогою покійного поміщика Ігнатія Боровського. Названа на честь Святого Великомученика Димитрія Солунського (день пам'яті 26 жовтня) . У Храмі є частинка мощей Святого .

  У радянський час Храм хотіли зруйнувати. Тоді у світлому образі хлопця з'явився сам Святий Димитрій, що обходить Храм . Люди , які хотіли вчинити зло , і побачиш таке Чудо , покидали все і тікати. Звернувшись в віру вони розповідали своїм односельцям про побачене.